С. Кабыш
На дорогах к небесам.
Действующие лица
Владимир, военнослужащий в отставке, вестник;
Мыкола, механизатор, мытник;
Пётр, переводчик, путник;
Сергей, строитель, странник. Попутчики.
ДИКТОР ВОКЗАЛА: Поїзд номер вісімдесят один Київ – Ужгород подано на посадку на восьму колію. Номера вагонів з хвоста поїзда.
НЕКОТОРОЕ ВРЕМЯ СЛЫШИТСЯ ВОКЗАЛЬНЫЙ ШУМ.
В КУПЕ ПОЕЗДА ВКЛЮЧАЕТСЯ СВЕТ.
В КУПЕ СИДИТ МУЖЧИНА В ДЖИНСАХ, ПУЛОВЕРЕ И ПИДЖАКЕ, ЛИСТАЯ ЖУРНАЛ. ЭТО ВЛАДИМИР. ПЕРЕД НИМ НА СТОЛИКЕ БУТЫЛКА ВОДЫ.
В КУПЕ ВХОДИТ МОЛОДОЙ ЧЕЛОВЕК В СПОРТИВНОМ КОСТЮМЕ С РЮКЗАКОМ. ЭТО ПЁТР. ПЁТР МОЛЧА КИВАЕТ ГОЛОВОЙ ВЛАДИМИРУ, КАК БЫ ЗДОРОВАЯСЬ, И ЛОВКО ЗАПРЫГИВАЕТ НА ПОЛКУ НАД НИМ.
ЗАТЕМ В КУПЕ ВХОДИТ ХУДОЩАВЫЙ МУЖЧИНА В СВИТЕРЕ С ДОРОЖНОЙ СУМКОЙ. ЭТО СЕРГЕЙ.
С. Добрий вечір. У мене двадцять четверте місце.
П. Добрый.
В. (Откладывая журнал) Здравствуйте.
СЕРГЕЙ СТАВИТ ДОРОЖНУЮ СУМКУ ПОД СТОЛИК И САДИТСЯ НАПРОТИВ ВЛАДИМИРА.
ПРОВОДНИЦА: Проводжаючих просимо залишити вагон. Скоро відправляємось.
В КУПЕ ВХОДИТ ЗАПЫХАВШИЙСЯ ВЫСОКИЙ, ПЛОТНЫЙ МУЖЧИНА В ВЫШИВАНКЕ И КОЖАНОЙ БЕЗРУКАВКЕ С ТРЕМЯ СУМКАМИ. ЭТО МЫКОЛА.
М. Ага! Встиг. Доброго вечора усій чесній кумпанії. У мене двадцять третє місце. (Обращается к Сергею) Допоможіть, будь-ласка, скласти клумаки.
СЕРГЕЙ ВСТАЁТ И ПОДНИМАЕТ ПОЛКУ. МЫКОЛА СКЛАДЫВАЕТ ПОД НЕЁ ДВЕ БОЛЬШИЕ СУМКИ И САДИТСЯ К СТОЛИКУ НАПРОТИВ ВЛАДИМИРА, МЕНЬШУЮ СУМКУ СТАВИТ РЯДОМ С СОБОЙ. СЕРГЕЙ САДИТСЯ РЯДОМ С НИМ.
М. Я бачу у нас зібрався чоловічий колектив. Будемо знайомитись. Я Микола.
С. Сергій.
В. Владимир.
МЫКОЛА И СЕРГЕЙ ВЫЖИДАТЕЛЬНО СМОТРЯТ НА ПЕТРА.
ПАУЗА.
П. (Выглянув с верхней полки) Пётр.
ПОЕЗД ТРОГАЕТСЯ.
М. Поїхали! Хто куди їде?
С. Їду додому, до Мукачево.
М. До дому?
С. Так, на то і Земля кругла, щоб люди поверталися до дому.
М. Буду знати, а то я вважав, що Земля кругла, щоб зручніше рухатися у космосі.
В. А я во Львов, на деловую встречу.
МЫКОЛА И СЕРГЕЙ СМОТРЯТ НА ПЕТРА.
ПАУЗА.
П. Я в Поляну, в санаторий.
М. Невже лікуватись?
ПАУЗА.
П. (Недовольно вздыхая) Нет. Подводный массаж и прогулки в горы.
М. Зрозуміло. А ти, Сергій, чим займаєшься?
С. Я будівельник. Мандрую по світу і будую нові будинки, а коли треба, то ремонтую старі.
М. Добре діло. А я фермер, механізатор, на землі працюю. Яка у нас на полтавщині земля! Дрючок у землю вштрикнеш, а на весні він зазеленіє. А краса яка навкруги! Звісно, занедбано все за часи незалежності, але яка краса. (Обращаясь к Владимиру) А ви чим займаєтесь?
В. Я отставник, но это не главное. В Москве есть учёный, Маслов Леонид Иванович. Так уже более десяти лет Всевышний через него передаёт послания людям. Я сам сторонник Маслова, и во Львов еду на встречу с единомышленниками.
М. (Недоверчево) Гоподь передає послання особисто?
В. Так точно.
М. До Москви?
В. (Утвердительно кивает) Избранному им человеку, Маслову Леониду Ивановичу.
М. Та що ж це робиться? У нас що, у Києві вже немає достойних вчених?
В. Всевышний считает россиян, украинцев и белорусов единым народом – народом Святой Руси.
М. Так ви гадаєте, що на цій клятій війні народ Святої Русі сам себе вбиває?
В. Так точно. Власти наших стран организовали и ведут эту войну не по своей воле, они лишь исполнители воли тёмных сил, которые хотят разъединить народ Святой Руси.
М. Дива-а! Сергій, ти теж так вважаєшь?
С. Я думаю що війна, це суспільна хвороба, а хвороба, це очищення. Мабуть Україна вже готова іти своїм шляхом, відірвавшись від Московії.
М. Чого ж вони так чіпляються за нашу землю? Може можна щоб Россія вела цю кляту війну за Святу Русь не на нашій території?
С. Земля тут ні до чого. Ви карту бачили? У них своїх земель доста. Їм наша воля спокійно жити не дає. І ще. Московити ніколи не зізнаються на люди, але точно знають, що їм дуже боляче відгукнеться те, що талановиті українці, які присвятили себе мистецтву або науці, перестануть переїжджати до Москви, як це зазвичай було при радянській владі. За все це вони на багато чого здатні при своєму імперському ставленні до всіх не руських.
М. Петро, а що ти думаєшь з цього приводу?
П. Я не думаю о том, на что не могу повлиять.
М. І як же ти живеш, не думаючи?
П. Я думаю о сегодняшнем дне.
М. А де живешь?
П. Родом я из Донецка. Начали стрелять, переселился в Киев.
М. А чим займаєшься?
П. Сейчас переводчик с китайского.
М. А раніше?
П. Не имеет значения.
В. Тяжёлый для изучения язык?
П. Кому как. Если выучить пять тысяч иероглифов, то потом проще.
М. Важка праця, носити в голові п’ять тисяч ієрогліфів.
П. Меня устраивает. Я сам определяю объём работы, в зависимости от экономической необходимости и никакой конь в погонах не может мной командовать. К тому же есть время на спортзал и чтение Лао-Цзы в оригинале.
М. Я теж сам визначаю обсяги робіт і коні мною не командують, але багато чого залежить від погоди. А хто такий Лао-Цзи?
П. Китайский мудрец.
С. Мудра людина. Його праця “Дао Де Цзін” залишається сучасною вже дві з половиною тисячі років.
М. Не знав такого дядька. (Обращаясь к Сергею) Так ми з росіянами та білорусами один народ, чи різні?
С. Мудрі люди кажуть, що народи творять земля і вода. Може і був колись один народ, але за тисячі років, живучи на різних землях і ріках, створилося три різних народи, кожен зі своєю мовою, звичаями та характером.
В. И в чём же разница, позвольте спросить, между русскими и украинцами, кроме языка, конечно?
С. Московити по крові завойовники, ординці, а ми оборонці, русичі. Ми, українці, наймирніша нація.
В. С чего вы это взяли?
С. Тільки наш народ називає своїх ворогів – воріженьками.
М. (Обращаясь к Владимиру) А Господь щось передавав до Москви про цю кляту війну і про Україну?
В. Так точно. (Вспоминает) Украина обрекла себя на огненное очищение и война будет идти, пока огонь истины не выжжет внутреннее несовершенство украинцев.
М. Тобто ми самі прирекли себе на таке горе?
В. (Пожимая плечами) Так говорится в откровениях людям нового века.
С. Війни і революції приходять лише тоді, коли вони необхідні. Якщо згуртуємось, то і очистимось. А дасть Бог, прийде коли небудь час і московити очистяться.
ПОЕЗД ОСТАНАВЛИВАЕТСЯ.
В. (Выглядывая в окно) Казатин.
ПЁТР СПРЫГИВАЕТ С ВЕРХНЕЙ ПОЛКИ С ТЕРМОСОМ В РУКЕ И САДИТСЯ РЯДОМ С ВЛАДИМИРОМ.
М. (Хлопая рукой по сумке) Може повечеряемо? У мене з собою сало копчене, ковбаска домашня і пляшка натурпродукту є.
В. Благодарю, я дома поужинал.
С. У мене є яблуко і мені цього досить.
П. Спасибо. В такое время только чай.
М. Яке таке врем’я, дев’ята година! Хлопці, як ви так живете і що ж ви їсте?
В. Я ем всё, что хочу и не ем ничего, чего не хочу. Последние годы мой организм не хочет мяса, рыбы и водки, и я его не заставляю.
С. Я нещодавно прочитав декілька книжок про карпатського мудреця – Андрія Ворона. На жаль я з ним не встиг зустрітися, він на сто четвертому році життя пішов у інший світ. Мені його думки і поради так на душу лягли, наче сродну душу зустрів. І смаки у нас схожі: буряк та цибуля, зеленина та яблука, ягоди та горіхи і мед на солодке. Що хосенне, те й люблю, а що полюбляю, те і на хосен. З такою їжею – сто років жити та життю радіти.
ВЛАДИМИР, МЫКОЛА И СЕРГЕЙ СМОТРЯТ НА ПЕТРА.
ПАУЗА.
П. (Вздыхая и улыбаясь) Свежие мясо, овощи и фрукты. Главное слово свежие.
М. Так що, ніхто зі мною і сто грам не вип’є?
ВСЕ ОТРИЦАТЕЛЬНО КАЧАЮТ ГОЛОВАМИ.
ПОЕЗД ТРОГАЕТСЯ.
М. Що ж це сталося з українцями? Традиційну їжу не їдять, горілку не п’ють. Куди ми йдемо?
С. Мабуть ідемо до нової України. І не треба лякатися змінам традицій. Вареники зі сметаною та шкварками і різні копчення, це кара для шлунку. Треба менше жерти, менше красти, менше жалітися і більше працювати, щоб історію поразок перетворити на історію перемог.
М. Так що, відмовитись від смачної української їжи?
С. За для здоров’я від шкідливої їжи можна і відмовитись, а смаки зміняться. У шароварах зручно бойовий гопак танцювати, але незручно працювати. На сучасній війні гопак мало допомагає, навіть якщо він бойовий. Треба змінюватись.
ВЛАДИМИР ПЬЁТ ВОДУ ИЗ СВОЕЙ БУТЫЛКИ.
ПЁТР ПЬЁТ ЧАЙ ИЗ ТЕРМОСА.
СЕРГЕЙ ЕСТ ЯБЛОКО.
МЫКОЛА ДОСТАЁТ ИЗ СУМКИ КОЛЕЧКО ДОМАШНЕЙ КОЛБАСЫ, КУСОК ХЛЕБА, ПОМИДОР, СОЛОНКУ И БОЛЬШУЮ РАЗОВУЮ ТАРЕЛКУ. РАСКЛАДНЫМ НОЖОМ РАЗРЕЗАЕТ ПОМИДОР НА ЧЕТЫРЕ ЧАСТИ И КОЛБАСУ НА КУСОЧКИ. РАСКЛАДЫВАЕТ КОЛБАСУ И ПОМИДОР ПО ПЕРИМЕТРУ ТАРЕЛКИ, А ХЛЕБ КЛАДЁТ ПОСРЕДИНЕ. ПРИСАЛИВАЕТ ПОМИДОР, ЛЮБУЯСЬ НАТЮРМОРТОМ.
М. На тарелі все повинно бути красивим: і хліб, і ковбаса, і овочі.
БЕРЁТ КУСОЧЕК КОЛБАСЫ И КЛАДЁТ СЕБЕ В РОТ.
М. (С сожалением) Не йде.
ДОСТАЁТ БУТЫЛКУ С САМОГОНОМ И ТРИ РАЗОВЫХ СТАКАНА.
М. Ніхто не передумав?
ВСЕ ОТРИЦАТЕЛЬНО КАЧАЮТ ГОЛОВАМИ. МЫКОЛА СКЛАДЫВАЕТ ТРИ СТАКАНА В ОДИН, НАЛИВАЕТ САМОГОН И ПРЯЧЕТ БУТЫЛКУ.
М. Бути добру. Будьмо!
ВЫПИВАЕТ И ЗАКУСЫВАЕТ.
С. Петро, мені здається, що ми з вами вже десь зустрічалися.
П. Не припомню.
С. А ви на майдані були?
П. Был.
С. Напевне я вас там і бачив.
П. Я вас не помню.
М. (Обращаясь к Владимиру) А ти був на майдані?
В. Ходил пару раз на вече по выходным.
М. Коли ж нарешті осудять тих, хто небесну сотню поклав?
В. Правду о майдане мы узнаем, когда те, кто его организовал, отойдут от власти. Не удивлюсь, если окажется, что избиение студентов, с которого всё началось, организовали что бы сменить власть уголовников на власть мародёров. А народ просто просчитали.
М. Чому саме мародерів?
В. Потому что пришли к власти на крови и обворовывают свой народ во время войны.
С. Я діяв і буду діяти так, як мені підказує серце, навіть коли разум буде запевняти, що мене прорахували. Щоб не було соромно дивитися у дзеркало.
М. Так що, все було дарма?
С. Ні в якому разі! І майдан, і війна, це криваві кроки на шляху до нової, незалежної України.
М. Так ми ж наче до Євросоюзу зібралися, а це така собі незалежність, наче трошки обскубана.
С. Ми, українці, власники-осібники, волелюбні і боголюбні, тому ми є європейцями. Та мабуть шлях нової України буде важчим, але, сподіваюсь, щасливішим ніж у старої Європи. Нам треба будувати в Україні рай земний між Європою та Московією.
М. Так я згоден. З нашею землею ми можемо всю Європу нагодувати, а газу, якщо по розуму все організувати, вистачить і собі і на продаж. У нас, звісно, свій шлях, але мені подобається як Норвегія живе. Мені кум розповідав, він там був. Вони в Європі, але не в Євросоюзі. Ніхто їм не каже скільки червоної риби виловлювати, скільки природних ресурсів видобувати. Одне слово – розумні вікінги. Якусь там тисячу років тому, вони до нас на заробітки припливали. Невже ми дурніші? Бо інакше нам Євросоюз і норми на видобуток природних ресурсів встановить і ліс кругляк до Європи повивозить. Ну навіщо нам поголені Карпати? Краще будемо готові меблі продавати. І людям зарплатня, і державі у бюджет прибуток. А якщо роботу митниці і видубуток бурштину впорядкувати, будемо набагато ближчими до земного раю. Так, Петро?
П. Будущее нам неизвестно. К чему думать о том, чего может не быть.
ПЁТР ЗАПРЫГИВАЕТ НА СВОЮ ПОЛКУ.
М. Ну треба ж якось планувати майбутнє, як гадаєшь, Володимир?
В. Меня больше волнует будущее нашей планеты, а не Украины в частности. В посланиях людям нового века говорится, что грядут кардинальные перемены. И для людей, и для планеты. Большая часть суши окажется под водой, а люди перейдут на более высокий уровень сознания. Отринут власть мамоны, материальных благ, и научатся любить и творить. В каждом есть частица Бога и она должна будет проявиться, чтобы планета людей превратилась в планету Богов. Но для этого каждый человек должен трудиться над собой. Те, для кого этот труд окажется непосильным, навсегда исчезнут с планеты Земля. И основная миссия по возрождению из людей Богов, выпала на долю России и Святой Руси.
М. І коли ж це буде?
В. В ближайшие годы. Процесс уже начался. Вы сами видите изменения в природе по участившимся цунами, землетрясениям и извержениям вулканов. Также вы видите, что всё больше рождается детей с неординарными способностями. Этот процесс уже не остановить.
ПОЕЗД ОСТАНАВЛИВАЕТСЯ.
М. (Выглядывая в окно) Вінниця. Кажуть, саме у Вінниці корені багатьох теперешніх можновладців і Президента також.
В. Корни почти всех власть предержащих, и Президента также, спрятаны в земле обетованной.
С. Мудрий народ.
В. И как же вы, позвольте спросить, определяете мудрость народа?
С. По кількості його представників серед нобелівських лауреатів і шахматних королів.
М. Та мені однаково хто де ховає свої корені, головне, щоб чесно працювали на Україну, навіть з розумною користю для себе. А ти, Петро, як відносишся до влади?
П. Я к ней не отношусь и соблюдаю три классических правила: не боюсь, не верю и не прошу.
С. Цілком згоден. Не боятися, щоб не бути рабом. Не вірити, бо влада паразитує на нас. Не просити, а вимагати, бо це ми їх вибирали, а не вони нас.
ПОЕЗД ТРОГАЕТСЯ.
В. Сейчас все власти от дьявола, но скоро придёт время власти от Бога, и все люди будут равными. И молитва “Отче наш” окажется свершившимся пророчеством.
М. Я тут не дуже розумію. Мені здавалося, що у Бога вже був обраний народ, це народ Ізраілю. А зараз, як каже Володимир, для створення нової людини, Бог обрав Россію. Я заплутався.
В. В ветхом завете, а это, как известно, не вполне достоверный перевод Торы, говорится о Боге Израиля. Но, возможно, этот народ не выполнил своего предназначения, и Бог сменил избранный народ.
М. Бог Ізраіля вивів свій народ з Єгипту і привів до землі обетованної, Бог Росії буде на її теренах творити нову людину, а як же ми, українці? Який Бог наш?
С. Наш Бог той, що сотворив все суще: і небо, і землю, і людей, і тварин. Наш Бог опікується усім людством, а не окремими народами.
ПАУЗА.
М. Наш старший. Петро, а що казав з цього приводу шановний Лао – Цзи?
П. Я последователь учения Лао-Цзы, но не сторонник даосизма, как религии. Религии – это прошлое человечества, как и эпоха посредников.
М. А що ж у майбтньому?
П. Я уже говорил, я не заглядываю в неизвестность.
С. Людина майбутнього – це людина віри і міри.
В. Человек будущего – это богочеловек творец.
М. Зрозуміло. (Обращаясь к Петру) Так чому всеж таки вчить шановний Лао – Цзи?
ПЕТР СПРЫГИВАЕТ СО СВОЕЙ ПОЛКИ И САДИТСЯ РЯДОМ С ВЛАДИМИРОМ.
П. (Обращаясь к Владимиру) Мудрецу странно любить всё человечество. Беспристрастность подразумевает пристрастность к отдельным людям. Здоровый эгоизм помогает избежать лицемерия. Кроме этого, Лао-Цзы советует скептически относиться ко всем смертным, которые подразумевают, что они доносят до нас слова или мысли Бога.
(Обращаясь к Сергею) Один из важнейших принципов даосизма – невмешательство не в свои дела. Мудрец выбирает путь умеренной пассивности и спокойствия. Понятия человечности и справедливости и пути правые и неправые так перепутались, что невозможно понять их противоречий.
(Обращаясь к Мыколе) Проблема многих людей в том, что они хотят познать непознанное и не хотят понять уже известное.
(Обращаясь ко всем) Непохоже, чтобы человечность и справедливость были в человеческой природе. Эти ценности, как и честь, и патриотизм, и любовь к семье позволяют социуму контролировать и разрушать жизнь отдельной личности. Жизнь человека схожа с движением по кругу привязанного осла. От должности к должности, от машины к машине, от квартиры к собственному дому и так далее до гробовой доски. Поэтому мудрец желает не иметь желаний и не ценит то, что трудно получить. Мудрец постоянно тренирует разум и тело. Медитация, здоровые дыхание и питание, упорядоченная сексуальная жизнь. Тот, кто легкомысленно относится к жизни столкнётся с множеством страданий, ибо природа недобра. Она обращается с живыми существами как с тварями для жертвоприношений. Мудрец не добр, он обращается с людьми точно также. Так учит Лао-Цзы.
ПАУЗА.
М. Так, життя буває жорстоким. Я згадав одну бувальщину про кобилячу долю. Зараз розповім. Є у нас два товариша, поштар і зв’язківець. Поштар пошту розносить, а зв’язківець на службовому жужику їздить по селах, якщо якісь проблеми з зв’язком. Якось вони зустрілися і поштар жаліється. Дали мені, каже, кобилу з підводою, пошту розвозити, а вона така ледаща та повільна, наче у неї в роду черепаха прошмигнула.
— Нема питань, — каже зв’язківець, — хочеш, я її для тебе прискорю?
— А зможеш?, — недовірливо хитає головою поштар.
— Усе в наших руках, — каже зв’язківець, і під’їжджає жужиком до підводи.
— Сідай і міцно тримай віжжі, зараз полетиш з вітерцем, — каже зв’язківець, дістаючи з багажника проводи і підключає їх до аккумулятора.
— Готовий?, — питає поштаря.
— Готовий!, — відповідає поштар.
Зв’язківець торкається обома проводами кобилячого стегна. Кобила здригнулася і відійшла у інший кобилячий світ.
ВЗДЫХАЕТ.
Через деякий час зустрічаються вони знову. Поштар каже, — Дали мені нову кобилу. Молода, прудка, але лякається машин. Як побачить машину, вбік шарахається, а коли біля неї сигналять, то взагалі дуріє.
- Нема питань,- каже зв’язківець, — ЇЇ треба привчати.
- Та як же привчати, коли вона взагалі відмовляється стояти поруч з автомобілями.
- А мішок у тебе є? – питає зв’язківець у поштаря.
- Чого, чого, а мішків на пошті вистачає, — відповідає той.
- Давай, зараз я її привчу, — каже зв’язківець.
Поштар дістає з підводи мішок і дає звязківцю, питаючи, — Ти впевнений, що цього разу все буде гаразд?
- Усе в наших руках, — відповідає зв’язківець, натягуючи мішок кобилі на голову, щоб не злякалася, і підводячи її до свого автомобіля впритул.
- Тримай на всяк випадок віжжі, — каже звязківець поштарю і натискає автомобільний сигнал. Кобила підстрибнула до гори і від розриву серця відійшла у інший кобилячий світ.
ПАУЗА.
М. Це все, бо більше поштарю кобил не давали.
ВСЕ ГРУСТНО УЛЫБАЮТСЯ.
С. Українська бувальщина. Саме ми, українці, такі завзяті та недалекоглядні.
ПАУЗА.
А з Лао-Цзи я повністю погодитися не можу. В природі є ліки від будь-якої людської хвороби. Якщо людина сприймає навколишній світ з любов’ю, то і навколишній світ прийме людину у свої обійми і даруватиме їй радість буття.
В. Мне кажется, что планета Земля живая, и к человеку относится нейтрально. Как мы к ней, так и она к нам. Разрушаем её дикой цивилизацией, плотинами, шахтами – она нам наводнения и землетрясения. Человек загадил Землю мусором – получил болезни тела. Загадил тонкий план чёрными мыслеобразами — получил болезни души. Пришла пора очищать и себя и Землю.
М. Так що, мені тепер у полі до вітру не ходити і про куму не думати?
С. Ходи, Микола, ходи, і думай, але намагайся не засмічувати землю і небо.
М. Цікаві ви люди! Свято з вами святкувати, звісно, неможливо, а спілкуватися цікаво. Якщо будете біля Пирятина, заїжджайте до Березової Рудки. До нас часто туристи заїжджають. У нас зберіглася садиба Закревських, де бував Тарас Григорович Шевченко, і музей історії села в садибі дуже цікавий. І краса навкруги. А ще піраміда збереглася, яку Закревські побудували після подорожі до Єгипту. Як єгипетська, тільки маленька. Вони там сімейний склеп влаштували. Сподівалися собі на спокій, а вийшла туристам пам’ятка.
С. А що, зі спокоєм не вийшло?
М. Та де там. Після революції селяни всіх повитягали, коштовності шукали. А потім радянська влада хотіла бульдозерами зрівняти піраміду з землею. Не вийшло. На то вона і піраміда. (Поднимает кулак вверх) Стоїть! Так що приїжджайте, буде цікаво.
С. Дякую за запрошення.
В. Спасибо.
П. Поживём, увидим.
ПАУЗА.
М. Якщо мені вже так пощастило зустріти таких розумних людей, то може ви мені відкриєте таємницю у чому сенс буття і як знайти щастя?
П. Смысл жизни по Лао-Цзы сводится к простой формуле: живи каждый день как можно лучше. Родиться в человеческом облике-уже счастье. Ещё большее счастье знать, что тебя ждут бесчисленные и бесконечные превращения. Надо учиться понимать музыку Неба, чтобы жить в согласии с природой в этой жизни и участвовать в процессе перемен после смерти.
С. Ти живеш – і се найбільша правда, найбільша мудрість, найбільша радість і вищий сенс буття. Людина, яка шукає сенс буття, схожа на того, хто хоче стиснути воду у кулаці. Навіщо тобі ефемерний сенс, коли ти можеш мати море бажань і радості? Кожен день треба ставати новою людиною. Оновлюватись, незалежно від віку. Мало працюєшь – працюй більше, якщо багато – працюй менше. І так в усьому. Вирівнюй себе з природою. А родина – найзатишніша гавань наприкінці життєйських мандрів. У одинаків щастя не повне.
В. Смысл жизни человека на Земле – постижение собственного “Я”, достижение высокой духовности и повышение уровня Со – Знания в борьбе с соблазнами и грехами. Цель человека и смысл воплощения на Земле – совершенствование Духа, а не возвышение тела. Нужно помнить, что наша духовная составляющая – наше будущее, а материальная составляющая, лишь временная оболочка. Планета начинает духовно очищаться и становиться планетой Богов, приносящей великое счастье любви и сотворчества не только с Творцом, но и со всеми его частицами.
М. Хлопці! Так ми ж усі йдемо до однієї мети, хоч і трохи різними шляхами. (Обращаясь к попутчикам и ко всему залу) Ми всі попутники на шляхах до небес!
С. Принаймі до Львова – точно попутники. Треба нам всім хоч трохи відпочити.
ПЁТР И СЕРГЕЙ ЗАПРЫГИВАЮТ НА СВОИ ПОЛКИ. ЗА ОКНОМ ТЕМНО. ВЛАДИМИР СНИМАЕТ ПИДЖАК, А МЫКОЛА БЕЗРУКАВКУ. В КУПЕ ВЫКЛЮЧАЕТСЯ СВЕТ.
ЗАНАВЕС. АНТРАКТ.
ПРОВОДНИЦА: Скоро Львів. Двадцять перше і двадцять третє місце, прокидаємось і готуємось до виходу.
В КУПЕ ВКЛЮЧАЕТСЯ СВЕТ.
М. У Львові зупинка десь на півгодини. Встигнемо.
МЫКОЛА ВСТАЁТ, НАДЕВАЕТ БЕЗРУКАВКУ И ДОСТАЁТ ИЗ-ПОД ПОЛКИ СВОИ СУМКИ.
ВЛАДИМИР ВСТАЁТ, НАДЕВАЕТ ПИДЖАК И ДОСТАЁТ ИЗ-ПОД СВОЕЙ ПОЛКИ КОЖАННУЮ СУМКУ-ПОРТФЕЛЬ И СКЛАДЫВАЕТ В НЕЁ ЖУРНАЛ И НЕДОПИТУЮ БУТЫЛКУ С ВОДОЙ.
М. (Обращаясь к попутчикам и к залу) Не забудьте завітати до Березової Рудки, колиски поета пісняра Дмитра Луценка. Це він, мій земляк, написав “Як тебе не любити, Києве мій”. Будьте всі здорові!
ЖМЁТ РУКУ ВЛАДИМИРУ, ПЕТРУ, СЕРГЕЮ И УХОДИТ.
В. (Обращаясь к попутчикам и к залу) Не забудьте найти в интернете откровения людям нового века. Пришло время найти в себе частицу Бога и быть готовым к грядущим переменам. Счастливо, всем!
ЖМЁТ РУКУ ПЕТРУ И СЕРГЕЮ И УХОДИТ.
СВЕТ ГАСНЕТ.
ПАУЗА.
ЗА ОКНОМ СВЕТАЕТ. ПЁТР СЛАЗИТ С ВЕРХНЕЙ ПОЛКИ С РЮКЗАКОМ И СКЛАДЫВАЕТ В НЕГО ТЕРМОС. НАДЕВАЕТ РЮКЗАК И САДИТСЯ.
СЕРГЕЙ СЛАЗИТ С ВЕРХНЕЙ ПОЛКИ И САДИТСЯ НАПРОТИВ ПЕТРА.
П. Воловец проехали. Следующая Свалява, мне выходить.
С. Я всеж таки бачив тебе на майдані.
П. Я был на майдане в форме и в шлеме.
С. Я бачив трвої очі, через барикаду.
П. Я ни в кого не стрелял.
С. Я на власні очі бачив як вбивали людей без жодного пострілу. На Інститутській, берцями по голові. Лютий був місяць.
П. В то время я уже уволился.
С. Якщо смертних гріхів немає, то минуле треба залишати минулому.
ОБА ВСТАЮТ, СЕРГЕЙ ПРОТЯГИВАЕТ ПЕТРУ РУКУ, И ОНИ ЖМУТ ДРУГ ДРУГУ РУКИ.
ПОЕЗД ОСТАНАВЛИВАЕТСЯ.
П. (Обращаясь к Сергею и к залу) Удачи всем!
ПЕТР УХОДИТ.
ПАУЗА.
ПОЕЗД ТРОГАЕТСЯ.
СЕРГЕ СТАНОВИТСЯ МЕЖДУ ПОЛКАМИ ЛИЦОМ К ЗАЛУ И СКЛАДЫВАЕТ РУКИ ДЛЯ МОЛИТВЫ.
С. Отче наш, Отець небесний! Прости мене грішного, за мої гріхи, свідомі чи несвідомі. Прости, Господи, і допоможи. Направ і зміцни мене на життєвому шляху і допоможи знайти в собі мудрість і силу, щоб творити гармонію в цьому світі і подолати слабкості душі і тіла. Допоможи людям жити в любові з цим світом душею і тілом.
Змилосердся, Господи, над українським народом. Зітри кривду й неправду, що неволить його і дай йому зажити вільним життям, щоб не служив нікому, крім тебе. Амінь.
ЗАНАВЕС.
Киев. 2018 год.